Від Мільштайнів та Шпінделів до сучасного виробництва: більш ніж чотири століття «Калуський бровар» зберігає традиції варіння найсмачнішого пива

У 2015 році «Калуський бровар» відсвяткував 450-річчя з часу свого заснування. І це дає підставу для того, аби взагалі глибше вникнути в історію українського броварcтва, яке відоме ще з княжої доби. Тим паче, що вже понад чотири століття є традиційним калуським промислом.

Ніхто не знає краще про історію заводу, ніж його старожили. Звісно, не всі хто починав працювати на підприємстві і досі там варять пиво. Проте, у Калуші нам вдалося відшукати людей, які присвятили заводу декілька десятків років.

Ярослав Луцак прийшов на роботу в 1984 році на посаду зварювальника, а виріс до керівника підприємства. Тут свого часу працювали його дідусь та батько. Це свого року така собі династія.

Чоловік каже, що у 1870 році власниками калуського пивзаводу та винокурні стали приватні особи – родини Мільштайнів, Шпінделів та Вейсманів, що володіли пивоварнею аж до початку другої світової війни. Вони удосконалили устаткування на пивоварні і збільшили випуск слабоалкогольного напою. За словами колишнього директора, у 2009 році на завод навіть приїжджали внуки родини Мільштайнів.

«Одне з приміщень заводу було колись приватним будинком, в ньому жила сім’я Мільштайнів. Коли власники поїхали геть і будинок стояв пусткою, то під час ремонтних робіт знайшли золотий годинник та інші коштовності чи гроші, я навіть точно не пам’ятаю. Якимось чином про це дізналися внуки Мільштайнів і приїхали до нас. Хотіли отримати знахідку та навіть говорили про те, щоб віддати їм частину заводу. Де ті коштовності поділися ніхто не знав, тож вони повернулися додому ні з чим», – згадує чоловік.

Колишній директор каже, що завод завжди тримав марку. Так, раніше не було все так механізовано як зараз, але тоді було більше робочих рук. За радянських часів на заводі працювало 180 осіб, серед працівників навіть створювалися сім’ї. Зараз на підприємстві працює близько 80 людей. Колектив пивзаводу був наче окреме маленьке містечко, свого часу тут навіть була футбольна дружина «Пивовар», яка нарівні змагалася зі Станіславським «Динамо». А наприкінці 50-х років діяли хоровий і драматичний гуртки, був навіть свій духовний оркестр. Завод працював, як один злагоджений механізм, встигали все.

«У рік ми виготовляли 800 тисяч літрів. Було близько 15 сортів, серед них «Авгзбурське», «Цісарське», «Портер», «Жигулівське», «Ризьке», «Московське», «Мартовське», «Слов»янське», «Російське», «Львівське», «Ленінградське». Коли я був директором, 0,5 л. пива коштувало 25 коп. Тоді ціна на продукт була стандартною, ми її не визначали і націнку ставити не могли. Створити конкуренцію не можна було навіть в етикетках, вони були стандартні і чорно-білі. Та попри це «Калуський бровар» варив чи не найсмачніше пиво, яке експортували не лише у сусідні райони, а й в Донецьк. За увесь час існування заводу сюди приїжджали чиновники та відомі люди. А пиво куштували навіть президенти. І дехто казав, що такого смачного пива не варять ніде більше», – зазначає Ярослав Луцак.

Калуське пиво досі одне з найсмачніших. І це не з проста, адже його варять за старовинним рецептом. Як розповідає старший технолог, Оксана Рудик, за такою ж технологією виготовляють пиво в Чехії та Німеччині.

Жінка зізнається, що часто її запитують, яке пиво смачніше: те що було колись, чи те яке варять зараз. І вона не може відповісти на це питання, адже по-своєму смачне і одне, і інше. Хоч за 35 років її роботи на виробництві змінилося багато чого, але рецепт залишився той самий. Усі таємниці приготування нам не розповіли, але базові речі пані Оксана люб’язно пояснила.

«Спершу мелять солод, у великі котли набирають води і нагрівають до температури 52 градуси і туди засипають мелений солод. Витримують паузи і потім підігрівають ці котли до 76 градусів та відправляють на фільтрацію. Фільтрують і починають варити. Потім відкачують на відстійний чан і тоді на охолодження до 12 градусів. У бродильні чади дають дріжджі і тоді це сусло бродить у чанах приблизно 6-7 діб. Коли все готово, пиво охолоджують до 2 градусів і при такій температурі перекачують у лагерний підвал на доброджування, яке має тривати мінімум 21 день. Якщо пиво темне, то може доброджувати навіть 40 днів», – пояснює жінка.

На сьогодні завод варить 14 сортів пива. Найпопулярніше Жигулівське, Експортове До Львова та Карпатське. З кожним роком кількість виробництва пива збільшується і в подальшому зменшувати оберти не планують.